OLX.ua — оголошення №1 в Україні - шапка козацька. Козацька шапка


11. КОЗАЦЬКА ШАПКА. Золоті копита

11. КОЗАЦЬКА ШАПКА

Вони промчали чвалом може з десять миль, ні на хвилю не стишуючи бігу. Через ліс, через переліс, через болітце, через оболонь та через старезну діброву і опинились у славному селі Грушках.

Дивне було село. Ніби кілька невеликих сіл по обох боках покрученого русла славної Роставиці. Кожен куток було оточено стіною гострого пакілля. Вони виїхали просто на торжище, що розкинулось посередині між трьома укріпленими кутками.

Люди вже відбули вранішню службу, і з кожною хвилею рух і галас на майдані посилювався.

Але коли на торжищі з'явились Омелько з малим, та ще двома кіньми на аркані, торжище почало стихати. Все більше людей почало обертатись на мандрівців. Омелько всміхався і кланявся на всі боки, ледь піднімаючи шапку. Так вони доїхали до самого стовпа в центрі майдану.

І тут він враз здибив коня.

Вдарив по сухому дзвінкому стовпу рукояттю нагая. І запитав так голосно, щоб чули люди.

— Що ти там чуєш, Іване?

І ті, хто стояв найближче до стовпа, потім присягались, що своїми власними вухами чули, як вусата голова на палі відповіла якимось рипінням наче, чи що воно:

— Буде всім, буде їм…

Буланко тупцював, здиблений, не опадав на землю передніми. Омелько ще постукав по стовпу і спитав:

— Кому буде? Кому?

Але напівзогнила чорна голова на це тільки шкірила великі Білі зуби з-під рудих вусів.

— Бач, синку, мовчить. Образився, що збудив його. Ну, тоді спи спокійно, Іване!

Це все майже прокричав Омелько і опустив коня передніми на землю.

Всі, хто стояв найближче, хрестились і перезирались мовчки: «До чого воно оце?.. До якої ще біди?…» Але поки хтось отямився, козак з хлопчиком вже потрюхали з торжища короткою риссю.

— Батьку, батьку! Хто це такий?! — Вже на дорозі до зарічного кутка спитав хлопчик.

— Це небіж Михводія… Ну й Михводій! І жарти в нього такі, як і його рукомесло. Я його тоді питаю: «Де твій небіж? Він мені потрібен» А Михводій відповідає мені: «Він все пив-гуляв, зі шляхтою сварився, а тепер стирчить у Грушках на торжищі. «Ну, я й подумав, що він, як і його дядько, дурів тут на ярмарку… А воно, бач, кат йому голову втяв і на палю настромив!

— А він був поганий чи хороший?

— Це був наш чоловік! Тільки дуже необачний. Видно, когось із шляхти порішив або скалічив навіки.

Не встигли вони спішитись, як вже їм ворота відкривали і назустріч поспішали цілою юрбою і дорослі, й діти. А попереду всіх невисокий білобородий чоловік із блакитними яскравими очима. Тільки він дуже їх мружив. Омелька і хлопчика і їхніх коней оточили з усіх боків діти.

Господиня, висока поважна жінка, запрошувала до хати, але Омелько вибачився, цілуючи ручку.

— Господине, моя матінко! Ми з малим у дорозі. Поспішаємо. Треба з твоїм господарем поговорити — та й далі!

— Якби тебе не знала, то… Коней напоїти, вівса всипати?

— Поводіть, поводіть, нехай охолонуть. Синку, передай господарям поводи! Нехай поводять.

Вони втрьох: Омелько, малий і дяк зайшли до хазяйської майстерні — просторого вибіленого зрубу. Пахло різним сухим деревом, оливою, смолистою стружкою і ще якимись незнайомими, та однак приємними, пахощами. По-під стінами стояли дошки просто вистругані, прооливлені, наче запітнілі, за? рунтовані і вже промальовані по-першому разу.

Омелько поклав на верстат перекидні торби і видобув із глибини згорток із окулярами і книгою.

— Боже! Загинув! Царство йому небесне! Упокій, Господи, його душу… — Пропали хлопці… Наскочили на татарський чамбул на переправі… Мене Бог цього разу помилував… А хлопців побили… Окуляри тобі…

Дяк Лука почепив собі на носа ці скельця на дротинах. Та й заходився перегортати цупкі сторінки книги, закапані свічним воском.

— Кринці, царство йому Небесне, не можу подякувати! Але тобі від мене і від усієї нашої громади дякую, дякую, дякую! Тепер скінчу переписувати псалми.

— Братчику Лука! А ти йому нічого не говорив, не натякав про чисту книгу?

— Ні. Про книгу не було ні слова… А тепер я бачу, що ти щось хочеш дуже й дуже важливе мені сказати?..

— Синку, зачини двері на засувку! Омелько розв'язав гаманець і висипав з нього загарбане турками у християн добро.

— Я не знаю, що з цими цяцьками робити. Може, цих дівчат вбили? Може, у Крим вже загнали? І де їх шукати? І кого шукати?.. Візьми, почепи на Варварі чи на Параскеві… Ну, та краще мене знаєш, не мені тебе вчити. Але ось найголовніше. Омелько розв'язав вузличок із блакитними шахвірами і поклав їх на долоню дякові.

Дяк Дука розглядав їх і крізь скельця, і без окулярів. І на світло роздивлявся.

— Це нехай буде на шати вашій Божій Матері. Ні в одній церкві до самого Києва не буде таких самоцвітів.

— Омельку, Омельку! Це такі коштовні камені, що від них буде диявольська спокуса. І нам буде небезпека і від злодіїв і від ляхів, що й не сказати. Їх тільки у Печери можна сховати. Єдине надійне місце. Тільки в Печери віддай. І хай тобі Бог помагає!

— Нехай буде так. А тепер ось що: ми з малим знайшли в лісі золоту оздобу від рукояті меча. Так мислю, що чотири золотники буде. Може, й більше. Це даю на вашу церкву. Але й ти зроби нам з малим ласку — змалюй до Михайла ще невеличку «Покрову». Так на лікоть і два вершки заввишки. Он як отой блят, що під вікном стоїть. Невеликий такий. Якраз би згодився під нашу «Покрову». Та вималюй унизу наших хлопців, кого пам'ятаєш. А попереду всіх отамана нашого і Кринку. Отамана під праву руку Матері Божої, а Кринку під ліву. Він був сердечною людиною, йому ближче й до серця стояти.

— Ой Омелечку, часу геть нема. Треба до Покрови два образи скінчити… І тобі теж треба до Михайла…

— Тепер у тебе окуляри є, швидше свої образи викінчиш — наш почнеш. І ще одне, братчику Лука! Оце іду в Степ, а нечистий все мені спокуси підставляє. І як хитро — на гріхом мене відхиляє з путі, а добрими ділами відволікає… Слухай, поворожи мені на Письмі!

— Я сьогодні не можу — аери не відчуваю. А от нехай твій малий піде і скаже моїй Уляні, щоб вона принесла Письмо і привела Ілька.

Поки малий ходив до хати по дячиху, Омелько почав оглядати дерево, заготоване до малярства. Нахилився раптом і з-під самого низу витяг темно-вохристу дошку із сильним смоляним запахом. Завдовжки була до трьох ліктів, завширшки з п'ять вершків, а завтовшки і до вершка не доходила. — Не знаю чого, а взяв та й виторгував у вірмен на ярмарку в Білій. Аж із самої Кафи привезли. На такім дереві ще не писав. Навіть не знаю, що на нім робили. Завузьке. А різати, клеїти, на шпони брати — стільки мороки. — Щоб не було мороки — віддай мені.

— Ти це жартома, чи справді? Воно тобі дуже потрібне?

— Якби ти знав, як воно мені потрібне, ти б сам мені його подав!

— Ну, тоді бери.

Тут повернувся малий і дячиха Уляна привела маленького хлопчика та принесла велику книгу в темній шкіряній палітурці.

— От спасибі. Та ходи, збери чогось козакам у дорогу.

— Та вже готую. — Поважно відповіла дячиха Уляна і неквапно вийшла з майстерні.

— Ілько, дитино! Відкрий нам Письмо, де хочеш. І покажи нам ті слова, які тобі сподобаються.

Всі мовчки встали і перехрестились. І маленький хлопчик Ілько перехрестився та й поліз на лаву. Став на лаві навколішки і почав гортати Письмо. Все гортав, гортав, спиняючись і приглядаючись до аркушів. Нараз викинув уперед руку і показав пальчиком червону літеру.

Знов всі перехрестились. І дяк Лука дзвінким, чистим голосом прочитавпроспівав: — «І багато з тих, що сплять у поросі земному, прокинуться: одні на життя вічне, другі на вічний сором та ганьбу»… Зрозумів?

— Не зрозумів, що воно мені каже, — відказав Омелько. — Але стало геть легко, як ти прочитав!

— Тоді хай по цих словах сповниться воля Божа. Амінь!

Омелько забрав перекидні торби і пахучу золотаву дошку. І всі вони вийшли на подвір'я. Там дякові хлопці все водили по колу коней.

Омелько ув'язав до тороків перекидні торби, а при сідлі одного із захоплених коней припасував даровану дошку. Як завжди при зупинках, збрую, сідла і торби обдивився уважно і навіть обмацав всі зав'язки та защібки. А тоді сам напоїв, спочатку сам скуштувавши воду — чи не холодна часом?

Дячиха Уляна чекала стоячи біля дверей низької старосвітської хати, але охайної та причепуреної білою і червоною глиною.

Як Омелько напоїв коней, взяла із призьби два полотняних згортки і піднесла Омелькові.

— Як смакуватиме, то згадаєш, а як буде глевке — полаєш. А все згадаєш. А оце — твоєму джурі молодому. Нехай носить на здоров'я.

Омелько приклався до ручки господині і, прокашлявшись, проказав:

— Господине моя, матінко! Як збрехати, то де й слова беруться. Як хочеш добру річ висловити, то й слів обмаль. Тому просто тобі кажу: ти наша щира рятувальниця. Вклоняюсь тобі і дякую. Омелько низько вклонився і відступив на крок так, що малий опинився перед Уляною.

Він озирнувся на Омелька: «Що робити? «Але Омелько тільки посміхався. Тоді малий ступив уперед, схопив обома руками руку господині, і поцілував і майже прокричав:

— Спасибі! Спасибі!

І всі весело засміялись.

А за мить вже козак і хлопчик вилетіли з двору і помчали до Роставиці, до броду.

Переправились через річку, проскакали до лісу, потім лісом зробили гак і знову переправились через річку, але іншим бродом. Отут їх і Бубка наздогнав.

І тепер, вже з Бубкою, вони з'явились на торговищі. Не звертаючи ні на кого уваги, Омелько підігнав коней до воза, з якого кушнір продавав і смушки і шапки.

Не злазячи з коня, Омелько переміряв кілька шапок, поки не вибрав собі волохату сіру кучму. А малому купив чорну мазницю з червоною стрічкою та зеленим суконним дном.

Ще купив малому червоний пояс, теж не злазячи з коня. Скрізь, куди вони потикались верхи, люд швиденько відступав і навколо них утворювалась порожнеча.

На остаток Омелько з усією батовою знов опинився під палею, з якої шкірила зуби Іванова голова.

Він поставив Буланка впритул до палі. Поляскав коня по шиї, щось просвистів коневі на вухо і враз, ставши на сідло, звівся на весь зріст. Потягся до Іванової голови і настромив на неї свою стару шапку із червоним шликом.

Торжище завмерло.

Тільки було чути, як вовтузиться і рохкає порося в лантусі старенької кривої бабусі.

Все торжище тепер бачило Омелька.

— Християни! Ото, як молодиці без намітки, так і козаку — без шапки. Хто з Іванової голови скине шапку, того вхоплять три трясці і три пропасниці і три мари! Як сказав — так і закляв!

Омелько ніби похитнувся, змахнув руками і впав з коня. Людям здалося, що козак впав під коня. Але він завис на боці в коня, зачепившись ногою за сідло, а руками за чубок і шию. І тонко свиснув зразу ж!

Малий при свисті вчепився посильніше в кульбаку. Буланко з місця рвонув ускач. Лиско з хлопчиком — за ним і два сумні коні на аркані.

Поки люди на торжищі отямились, за кіньми і чорним собакою вже й курява почала опадати.

І до самого вечора з усього села ходили дивитись на шапку із червоним шликом. Та тільки й гомоніли про січовика-характерника та чорного одновухого пса, що, невідомо звідкіль, чи не з куряви, з'явився і так само зник.

librolife.ru

Козацька Шапка - OLX.ua

Шапки зима

Казацкое Вчера 22:52

aBi+OMZ/rDETrvY2SlLVLnI4aqzvsBi7HBb2Web4U9/OfDlPUXwX/Sd7HdYhXCXjnFqqVlyYYalzJfB4NuN3Qygh8NkfXHejm45pzKJX0eHEh+h/smqwhrb6BSp0oH+ZJXN9hnBtCSxcnZ4BDvx5G/SrfEbwP8Q8jytfLVsMjDQnZCzHe2bLZi4vIISuropQJxkCuNuu2ZqC2LkD5ssf1MMScHiuunfvPLoJb6TPDjHft5oFiWAlnEg9JcHvsfWnyEEprzhd2NWhLVvP7jhad264Zy67xzIf

44595784f6f123c877285ad34eccd2eb

  • Недавно просмотренные
  • Избранные объявления (0)
  • Избранные результаты поиска (0)

www.olx.ua

Козацька Шапка - OLX.ua

Шапки зима

Козацьке Вчора 22:52

aBi+OMZ/rDETrvY2SlLVLnI4aqzvsBi7HBb2Web4U9/OfDlPUXwX/Sd7HdYhXCXjnFqqVlyYYalzJfB4NuN3Qygh8NkfXHejm45pzKJX0eHEh+h/smqwhrb6BSp0oH+ZJXN9hnBtCSxcnZ4BDvx5G/SrfEbwP8Q8jytfLVsMjDQnZCzHe2bLZi4vIISuropQJxkCuNuu2ZqC2LkD5ssf1MMScHiuunfvPLoJb6TPDjHft5oFiWAlnEg9JcHvsfWnyEEprzhd2NWhLVvP7jhad264Zy67xzIf

44595784f6f123c877285ad34eccd2eb

  • Недавно переглянуті
  • Обрані оголошення (0)
  • Обрані результати пошуку (0)

www.olx.ua

Одежда запорожских казаков — WiKi

Основной одеждой запорожских казаков были рубашки (укр. сорочки), шаровары, шапки и жупаны.

Походной одеждой казаков были две пары шаровар, сорочка, кафтан из грубого сукна, шапка и свита[uk] с кобеняком.

В мирное время запорожцы одевались довольно богато: рубашка с шёлковыми застёжками, шаровары, красные сапоги. Поверх рубашки надевали кафтан, который мог быть шёлковым, парчовым или суконным. Кафтан подпоясывали широким шёлковым поясом, вытканным золотыми или серебряными нитями. Поверх кафтана носили свиту с разрезанными рукавами, которые, как правило, запирались на крючок и закладывались сзади под плащ, которым пользовались во время дождя. На голове запорожцы носили брыли, остроконечную меховую шапку или кобур — суконную красную шапку с бобровой опушкой. На кафтан через правое плечо на перевязи вешался самопал, за поясом — два пистолета и нож. Саблю в мирное время носили редко, только на Раду. В это же время поверх кафтана надевали стальную сетку-кольчугу. Бороду и голову брили, оставляя прядь волос в виде косы, которую закручивали за левое ухо три-четыре раза. Тяжелой обидой было взять запорожца за чуб — он был для него священным[1].

В XVIII веке казацкая одежда состояла из двух главных частей: жупана и черкески.

Жупан был достаточно облегающим и длиной до колен, чтобы не мешать быстро вскочить на коня. Его застёгивали на крючок или пуговицу у воротника и подпоясывали поясом. Традиционно жупаны шили из обычного сукна или кармазина, особого сукна малинового или тёмно-красного цвета.

Военная старши́на носила длиннополый кафтан с разрезанными рукавами без пояса, а простым казакам запрещалось носить кафтаны.

В 1763 году гетман Кирилл Разумовский подписал специальную инструкцию о казацкой одежде, согласно которой жупан должен быть суконным, тёмно-синим с красными отворотами и подпоясанный красным поясом. Под ним должен быть белый полужупан и белые штаны. Шапка с чёрной смушевой околицей и низким дном. Плащ должен был быть синим.

Запорожская одежда имела то преимущество, что она не сковывала движений казака и была приспособлена к тёплому климату.

ru-wiki.org

Шапка Козацька - OLX.ua

Шапки зима

Козацьке Вчора 22:52

aBi+OMZ/rDETrvY2SlLVLnI4aqzvsBi7HBb2Web4U9/OfDlPUXwX/Sd7HdYhXCXjJpcLP7A/vL8SRpDIVOhMMeAnOcTKA6hIRyhBZ7o1nu/Eh+h/smqwhrb6BSp0oH+ZJXN9hnBtCSxcnZ4BDvx5G/SrfEbwP8Q8jytfLVsMjDQnZCzHe2bLZi4vIISuropQJxkCuNuu2ZqC2LkD5ssf1MMScHiuunfvPLoJb6TPDjHft5oFiWAlnEg9JcHvsfWnyEEprzhd2NWhLVvP7jhad264Zy67xzIf

2ba5368ef422f795410142b29fcc7c2a

  • Недавно переглянуті
  • Обрані оголошення (0)
  • Обрані результати пошуку (0)

www.olx.ua